Олександр Родін: "Сюжетами Гоголя я натхненний з раннього дитинства!"
Олександре, розкажіть, з чого почалася робота над музикою, котра згодом прозвучала балеті "Вій"? Що надихнуло вас на її створення?
Робота почалася з пропозиції відомого диригента Миколи Дядюри написати для симфонічного оркестру музику на тему якогось гоголівського сюжету - на мій розсуд. Я з величезною радістю погодився, оскільки Гоголь - один з моїх найулюбленіших письменників, і відразу ж сказав, що це буде «Вій». Приблизно в цей же час ми з Раду займалися пошуком теми для балету, основою котрого був би сюжет з української класики. Коли моя робота над симфонічною сюїтою наближалася до кінця, я відчував гнітючу гіркоту невисловленості: вмістити в 30 хвилин усе те, що хотілося сказати, виявилося неможливим. Я запропонував Раду послухати мою сюїту в комп'ютерній озвучці, а він, в свою чергу, запропонував мені продовжити роботу над «Вієм» - уже як над балетом. Я прочитав створене ним лібрето балету, і це було для мене другим диханням творчого натхнення, оскільки Раду - один з тих небагатьох людей, які мають унікальну манеру мислення і, звичайно ж, інтерпретації. З'явилися нові художні образи, нові символи. Це стало для мене чистим натхненням - як киснева маска.
Як довго ви працювали над музикою?
Приблизно півроку. Ось зараз чітко пригадую те відчуття, коли дуже не хотілося ставити фінальну тактову риску - така цікава була робота!
Якщо говорити про здобутий вами емоційний досвід, що запам`яталося найбільше?
Найяскравіше відчуття - це хворобливість зіткнення з «зовнішнім» світом. Адже Гоголь оголює сутність людської істоти. І, як правило, зсередини ця сутність буває відразливо чорною. А коли довго «варишся» в гоголівському світі, пропускаєш крізь себе його персонажів, як електричні потоки, і починаєш інакше дивитися на навколишній світ. Як там, у «Ревізорі» говорить городничий: «Бачу якісь свинячі рила замість облич, більше нічого». І, звичайно ж, відчуття прагнення до світла крізь це пекло.
Чи писали ви раніше музику для балетів?
На мою музику поставлено кілька балетів, але спеціально для балетної постановки, до «Вія» я створив лише «Видіння Рози» (хореограф Олексій Бусько). Про юнацькі експерименти не згадую.
Як давно ви знайомі з Раду Поклітару і творчістю театру Kyiv Modern Ballet?
Я став фанатом цього театру з першого ж знайомства з їхньою творчістю. Це була прем'єра «Ромео і Джульєтти», котра відбулася, думаю, більш ніж 10 років тому.
А ось фанатом Гоголя ви стали значно давніше, чи не так?
Авжеж. Бувають «настільні» книги, а в моїй родині Гоголь завжди був, як то кажуть, «настільним» письменником. Його сюжетами я натхненний з раннього дитинства.
Які специфічні інструменти ви використовували у музиці для "Вія"?
Вперше в симфонічній партитурі я використовував древній австралійський інструмент - Діджеріду. Його вважають найдавнішим духовим інструментом на планеті. Можливо, я помиляюся, але, по-моєму, в Україні, та й в усьому пострадянському просторі в симфонічних партитурах цей інструмент ніколи ніхто з композиторів не використовував. Мені дуже пощастило познайомитися з Дмитром Матюхіним, який досконало володіє не тільки грою на Діджеріду (до речі, він ще й сам виготовляє ці інструменти), але і грою на варгані (наша дримба). Окрім того, він абсолютно унікально володіє древніми прийомами шаманського горлового співу. Варган і горловий спів також використані в партитурі.
А як щодо ударних?
Вперше я використав кілька ударних (шумових) інструментів, які придумав сам. Це «Сhrystal bells» (кришталеві дзвіночки) - набір спеціально підібраних металевих пластинок, підвішених на дерев'яні чаші; «Shall bones» (раковина кістки) - морські раковини, підвішені на дерев'яному плато; спеціально для «Вія» сконструйований ударний інструмент «Shaman's Staff» (Палиця шамана) - дерев'яний ціпок з бубонцями і спеціальною великою резонуючою коробкою, для видобування звуку ударами об неї палицею.
А електронні інструменти були?
Електронних не використовував, оскільки я є затятим прихильником акустичної музики.
Ще були задіяні чудові читці...
Так, дуже проникливо читає текст молитви артист театру Kyiv Modern Ballet Андрій Чаплик. Абсолютно чарівно звучить голос Панночки - у виконанні чудової актриси театру ім. Івана Франка Анжеліки Савченко.
Як відбувався запис музики, чи запам'яталися якісь цікаві деталі цього процесу?
Здійснював запис видатний, на мою думку, звукорежисер, Андрій Мокрицький, у Будинку звукозапису. Партитура виконувалася Національним симфонічним оркестром України під керівництвом чудового диригента Володимира Сіренка. Робота диригента і оркестру була настільки професійною, що мені залишалося тільки насолоджуватися процесом, не виходячи ні на хвилину з радіорубки. Мене вразило, що Раду Поклітару вільно читав оркестрову партитуру (зауважте, дуже не просто написану). Не знаю, чи є ще на нашій планеті хореографи, які читають оркестрові партитури...
Як ви вважаєте, чому балет «Вій» варто побачити і почути?
По-перше, побачити! Адже це нове переосмислення сюжету геніального твору. Приголомшлива сучасна хореографія виконана на найвищому рівні! Стильні костюми від Дмитра Куряти заворожують... А ще у цьому балеті колектив уперше використав 3D-спецефекти (відеоконтент Ольги Нікітіної). Національний симфонічний оркестр і диригент Володимир Сіренко - їх завжди варто послухати! І, що мене особливо порадувало, як глядача, котрий дивиться ніби «збоку»: вийшов абсолютно український продукт високої європейської якості. Він вибивається з контексту «конвеєрної» художньої продукції академічних театрів, з якою наш глядач уже давно змирився. І, звичайно ж, знову і знову: глибина і неординарність драматургічного прочитання сюжету хореографом Раду Поклітару заслуговує тривалої овації!
Текст: Віра Дужак
Фото: Віктор Собко
Коментарі
Дописати коментар