«Вій» — химера чи реалія?

          В дитинстві всі ми чули страшні оповідки. Хтось про бабайку, хтось про чорну руку — словом, у кожного своє. Ще до появи криваво-містичної літератури жахів Стівена Кінга ми знали повість Миколи Гоголя «Вій» —  містичну оповідь, жахів з якою пов’язано не менше, аніж із «Майстром і Маргаритою» Михайла Булгакова.

Митці прагнуть доторкнутися до цієї прадавньої химери. Існує щонайменше п’ять екранізацій, художні посвяти, літературні рімейки (згадаймо хоча б свіжу книгу Іларіона Павлюка «Білий попіл») та, звісно, музичні втілення сюжету Гоголя. Українська музична культура вже мала досвід із сценічної реалізації повісті. Так, зокрема існує однойменна опера-балет Віталія Губаренка, створена майже сорок років тому.

Сучасне осмислення поняттю «Вій» спробував дати Раду Поклітару у своїй новій постановці. До речі, це перший балет на українську тематику у доробку хореографа. Чим же змальована химера? Все відповідає сьогоденним реаліям. Музика сучасного українського композитора Олександра Родіна, костюмована стилізація та нове прочитання українського костюму (жодних шаровар чи вишиванок), оновлена драматургія (у Хоми Брута з’являється гьорлфренд Василина) та відеопроекції замість звичних декорацій від  Ольги Нікітіної.

Чи буде це ілюстрована повість Гоголя? Звісно, ні! Чи буде це занурення у нові містичні реалії? Звісно, так! Пропонуємо зазирнути у новий жахаючий світ рухів, музики і арт-проекцій разом з нами 20 червня о 19:00 на сцені Жовтневого палацу.

«Вій» вже чекає на тебе, ходімо!

Текст: Вероніка Зінченко