Руйнівники міфів: "Спляча красуня" від Kyiv Modern Ballet

Майже після річниці від успішної прем’єри, яка відбулася в минулому році 22-23 травня у театрі І. Франка кияни мали можливість ще раз переглянути «Сплячу красуню» від Kyiv Modern Ballet.  Минулорічна постановка під керівництвом хореографа Раду Поклітару  отримала багато схвальних відгуків і стала одною з найпопулярніших вистав колективу. У цьому році постановка відбулася 24 квітня у залі Жовтневого палацу, як річниця від прем’єри. Відвідавши балет, ми вирішили з’ясувати: чи можна міф про успіх цієї постановки все ж таки підтвердити (CONFIRMED) або, навпаки, його варто зруйнувати (BUSTED). 

Натхненний початок або Що слугувало створенню балету

Ідея створити хореографічний ремейк на відомий балет П. Чайковського «Спляча красуня» виникла у постановника навесні 2018 року. Але «Спляча красуня» - вже не перше творіння Kyiv Modern Ballet, народжене під враженням від музики великого композитора, а третє. Саме цей балет закінчує тріаду, представлену ще «Лускунчиком» та «Лебединим озером». Не дивлячись на чарівну музику «Красуні», яка вже майже 130 років (від прем’єри балету) захоплює весь світ своєю неповторністю, виявилося, що не лише творчість Чайковського посприяла виникненню постановки Поклітару. У описі до вистави на офіційному сайті Kyiv Modern Ballet хореограф вказує: «Моя «Спляча красуня» натхненна літературним першоджерелом давньої казки. Мало хто знає, що ще задовго до Шарля Перо та братів Грімм неаполітанський казкар Джамбаттіста Базіле у своїй книзі «Казка казок» першим розповів історію про принцесу, що заснула навіки…».  Стоп, тобто, виявляється насправді не Шарля Перро написав цю казку, а якийсь нікому невідомий неаполітанець? Хто він взагалі такий? Що не так з авторством Шарля Перо? Без паніки! Пропонуємо не робити швидких висновків, а звернутися за допомогою до методів «Руйнівників міфів» і перевірити цю історію на правдивість. І після перевірки в остаточному випадку вже або підтвердити (CONFIRMED) або зруйнувати (BUSTED) цей міф.

Зовсім не та «Спляча красуня»: підтверджено чи зруйновано?

Окрім хрестоматійної назви «Спляча красуня» Шарля Перо (1697), цей сюжет відомий ще під іншими заголовками, такими як: «Красуня, що спить у лісі», «Цариця-шипшина», «Спляча цариця» та ін. У всіх цих казок, з майже однаковим сюжетом, є першоджерело – казка під назвою «Сонце, Луна, Талія», автором якої є італієць Джамбаттіста Базіле (1566-1632) – бароковий поет, письменник-казкар, про якого у своєму інтерв’ю згадував Поклітару. Його казка «Сонце, Луна, Талія» була надрукована весною 1634 року (тобто, на 60 років раніше аніж казка француза Перо) в Неаполі, в збірнику "Казка Казок" або за іншою назвою «Забава для малих дітей» («Lo cunto de li cunti overo lo trattenemiento de peccerille»). Ця збірка Базіле, підписана псевдонімом Gian Alesio Abbattutis, стала першою книгою народно-чарівних казок в європейській літературі. В інтернеті існує оригінальний сюжет казки італійською мовою «Sole, Luna e Talia», а також неофіційний переклад чи просто виклад російською під назвою «Спляча красуня для дорослих».

Із назви казки «Сонце, Луна, Талія» мало зрозуміло, яким саме чином вона поєднується зі «Сплячою красунею» і що їх може об’єднувати. Але якщо перечитати сюжет, то неодмінно знайдемо як схожості, так і відмінності. Якщо коротко, то головна розбіжність у тому, що спляча красуня на ім’я Талія прокидається зовсім не від поцілунку принца, а від витягнутої занози, яку загнала у палець від веретена. Але, яка ж роль принца у всій цій історії, скажете ви? Далі буде… Принц, а точніше король, заблукавши у лісі, натрапив на лежачу красуню і вирішив скористатися її сплячим станом, після чого дівчина не приходячи до тями завагітніла і згодом народила двійнят: хлопчика (Сонце) та дівчинку (Місяць). Принцеса прокинулася лише після того, як хлопчик втратив материнську грудь і став смоктати її палець, який був вколотий веретеном, і таким чином висмоктав занозу. На цьому прокляття закінчилося, але історія ні. Отож, у нашого принца-короля була королева («Хьюстон у нас проблеми!»), яка, дізнавшись про подвійне життя чоловіка, почала мститися Талії і її дітям. Але в кінці всіх страшних подій, казка має хепі енд і приблизно таку мораль: «Тому, до кого небо благоволить – везе  навіть уві сні». Що тут скажеш після прочитаного, мабуть, тільки те, що початкова версія «Сплячої красуні» - точно не дитяча казочка.

У висновках приходимо до того, що сюжет «Сплячої красуні» Перо все ж таки непервинний, і міф про існування першоджерела казки під назвою «Сонце, Луна, Талія», написаної насправді неаполітанцем Базіле, можна вважати ПІДТВЕРДЖЕНО (CONFIRMED).

Що взяв Поклітару з першоджерела для свого лібрето і які свої ідеї додав?

Оскільки Поклітару захопив сюжет Базіле, то у своєму лібрето до балету він використав деяку частину першоджерела. Але, звичайно ж, не обійшлося і без змін, додатків і загалом створення нового лібрето постановником. Отож, розберемося що до чого:

1)               Ідея з народженням дитини (хлопчика), загалом, стала основою сюжетної лінії балету, яка вплинула на зміни в характері головних героїв.

2)               Замінено засіб, що породжує прокляття – веретено на троянду, шип якої принцеса загнала у палець.

3)               Поява нових персонажів – фантастичних істот у образах води, землі, повітря та вогню, що замінили аристократів, придворних та слуг, які існують у королівства Флорестана та його дружини Кліманс. Для кожної істоти також були створені унікальні імена: Крабораки, Октопуси, Рибосирени, Фенікси, Козлотури та ін.

4)               Змінюється час подій – принц Дезіре знаходить Сплячу красуню аж через 800 років від початку прокляття. І не заблукавши в лісі під час полювання, як за першоджерелом, а граючи з друзями у бадмінтон, волан від якого залетів у вікно зачарованої красуні.

«А де ж схожості зі Чайковським», - запитаєте ви? Звісно, не можна не згадати і про паралелі з лібрето М. Петіпа і І. Всеволожського до музики П. Чайковського. Від цього сюжету Раду Поклітару вирішив перейняти імена головних персонажів: короля Флорестна, принцеси Аврори, принца Дезіре, а також чаклунки Карабос. Також Поклітару вирішив позичити у Чайковського сцену з трьома принцами, які претендують на руку й серце молодої принцеси. Хоча такої сцени і немає у першоджерелі, саме цей фрагмент послужив створенню комічного епізоду Поклітару. Також цікавою була заміна придворних фей («Сирень», «Щебечущая канарейка», «Цветущих колосьев», «Рассыпающая хлебные крошки», «Пылких страстей» та ін., ), які існують у пролозі балету Чайковського, на фантастичних істот.  

Такі поєднання різних сюжетів у одну лінію  створюють ефект нової, ніби невідомої нікому «Сплячої красуні», життєві події якої хочеться переживати не відводячи очей. Тому, перш за все, залогом успіху даної постановки слугує нова і цікава трактовка лібрето, що неодмінно є козирем цієї вистави. Але логічно-складений сюжет був би просто зовнішнім залізним каркасом, якби Раду Поклітару не вдихнув в його нутро живі почуття і емоції персонажів.

Головною ідеєю цього балету є трансформація образів основних героїв.  За задумом хореографа Аврора відрізняється від класичної ніжної, лагідної та красивої дівчини, якою вона представлена у Чайковського. У сучасній постановці Поклітару Аврора постає перед нами зухвалим дівчиськом зі складним характером. Але від внутрішнього почуття любові і народження сина, у ній помітні значні переміни – непокірна дівчина перетворюється в люблячу жінку. Ось саме цей факт говорить про те, що для постановника КМВ не важливо, що ця історія є казкою, а важливо емоції, які казкові герої і справжні люди переживають однаково.

Візуалізація

Розкрити історію, зрозуміти сюжет, а також характери і образи персонажів допомогла сценографія балету, яка виглядала водночас і казково, і достовірно. Мінімалістичні декорації від швейцарського художника-сценографа Маріанна Холленштайна у принті фантастичного лісу з додатковими реквізитами, що доповнювали постановку, було слушною ідеєю. Цікавим вирішенням посприяло розмежування простору сцени. Її задня частина (задник) інколи за сюжетом була відділена окремим простором і мала роль відображення або минулого, або майбутнього у виставі. Основна ж частина сцени була або пустою, або концентрувала увагу глядачів за допомогою якогось основного реквізиту. Особливим засобом для занурення глядача у події допомогли спецефекти: як звукові (грому, спів птахів, крик дитини, шуми природи) та і світлові (ефекти місячного сяйва,  блискавок, злих сил, диму, гра кольорів). Особливо увагу глядачів привертали нестандартні костюми своїми масивними масками-головами фантастичних звірів. Автор костюмів   Дмитро Курята  зазначає у своєму інтерв’ю, що при створенні одягу він більше слухав музику П. Чайковського, яка допомагала йому придумати такий костюм, що не буде заважати передавати рухи. 

А як щодо музики?

Звісно, роль музики П. Чайковського полягала не лише у натхненні постановника до створення ідей балету і дизайнера моделювання костюмів. Музика багато в чому послужила і створенню лібрето, і характеристик персонажів та виявлення їх почуттів та емоцій. Поклітару вирішив скоротити музику Чайковського у своєму балеті, використавши основні важливі номери, і загалом майже зберіг драматургічну структуру: зумівши умістити пролог та три дії Чайковського – у пролог та дві дії. Не дивлячись на відмінність у лібрето, музика Чайковського чітко відповідає задумці Поклітару: теми зла, любові, прокляття та інші –  всі знаходяться на своєму місці.

Спиться чи не спиться «Сплячій красуні»?

Або як проходило життя у «Красуні» протягом року? Відомо, що після прем’єри 22-23 травня 2018 року у театрі ім. І. Франка, у  Kyiv Modern Ballet було вельми бурхливе, зовсім не спляче життя з цією постановкою. «Спляча красуня» вирушила на гастролі по Україні, таким чином побувавши у: Миколаєві,  Харкові, Кривому Розі, Запоріжжі, а також на двох фестивалях "Мельпомена Таврії" у Херсоні та "Лето в стиле модерн" у Одесі. У цьому році також планується ще декілька вистав у Києві, а також поїздка трупи до Білорусі, а також гастролі у Швейцарії, про які інформації дуже мало і остаточно не відомо чи вони відбудуться.  

Тож, загалом, міф про успіх балету «Сплячої красуні» від Kyiv Modern Ballet можна підтвердити (CONFIRMED). Хоча разом з тим, і остаточно зруйнувати (BUSTED) уявлення та очікування глядачів побачити на сцені просто казку, оскільки постановник Раду Поклітару зумів передати набагато більше – справжні життєві почуття через  красиву вигадану історію.                      

Текст: Юлія Бичкова

Фото надані Kyiv Modern Ballet