Музична індустрія: перспективи створення

3-го березня у Американському домі відбулася перша зустріч із серії Kyiv Music Labs Meetings. Участь взяли п`ятеро спікерів: співорганізатор проекту Alfa Jazz Fest та засновник «Музики гідності» Денис Блощинський, музичний критик Анна Ставиченко, продюсер гурту “Two violins” Катерина Кот, директорка Інформагенції культурних індустрій ПРО Ірина Плехова та аналітик у сфері культури Микола Скиба. Модератором була Ліза Ясько, засновниця Kyiv Music Labs. Як і передбачав формат зустрічі, гості також взяли активну участь у обговоренні. А музичний супровід нам забезпечили юні, талановиті і вже добре відомі за кордоном скрипалі – гурт “Two violins”.

У процесі дискусії належало з`ясувати, якими є перспективи створення музичної індустрії в Україні, а для початку – звісно, розібратись у тому, чим є музична індустрія за визначенням, які ознаки їй притаманні, і як усе це корелюється з українськими реаліями.

Отож, першим для обговорення стало питання про наявність/відсутність музичної індустрії в Україні. 5 спікерів запропонували нам 5 різних поглядів на цю проблему:

Ірина Плехова: «Формально все те, що ми бачимо, чуємо, – це є індустрія. Тож формально вона існує, але поза тим, як розвивається це в усьому світі».

Денис Блощинський: «В нас немає сталості, немає певного рівня розвитку, але то не є проблема. То є навпаки дуже велика можливість, яку ми можемо використовувати. З цього приводу не треба хвилюватися. Просто стала система індустрії ще не сформувалася. Ми живемо в унікальний час, який відкриває нам багато можливостей».

Анна Ставиченко: «Зараз маємо ситуацію, коли в нас є процеси, але немає індустрії. Тому що індустрія передбачає певні правила гри. Це і питання гонорарів, і питання авторських прав. У нас поки що в цьому сенсі нічого не змінюється».

Катерина Кот: «Слово індустрія почали використовувати у 80-х роках ХІХ-го ст. спочатку просто як синонім промисловості, виробництва. Вже за 50 років його стали вживати в контексті культури. Що включає в себе виробництво? Це робоча сила, управління, виготовлення продукту і продаж цього продукту, тобто споживацька аудиторія. Чотири складових. У культурній індустрії я додаю ще п`яту складову – інформаційну. В Україні не працює жодна з них».

Микола Скиба: «Наявність професійних об`єднань – одна з ключових ознак індустрії. Натомість наші професійні об`єднання – все ще сталінські форми контролю і способи «утримання в стійлі».

Цікавим виявилося й обговорення перспектив створення індустрії. Тут спікерам подеколи ставало нелегко відшукати спільний знаменник. Таким собі «наріжним каменем» дискусії виявилося питання про те, чи мусять зміни ініціюватися лише «знизу», чи ще й «згори». Який сценарій більш виграшний: коли ініціатива йде суто від спільноти, чи коли вона лунає синхронно з вуст обох зацікавлених мовців – спільноти і влади. Була, зокрема, висловлена думка про необхідність повністю довірити справу продукування музичної індустрії рукам першої (активної спільноти, тобто), адже будь-які намагання звертатися по допомогу до влади є недоліками пострадянської свідомості й породженого нею патерналізму. Пролунало й інше твердження, згідно з яким зміни на шляху до створення індустрії потребують фіксації на законодавчому рівні, тож присутність влади тут досить важлива.

Як бачимо, впродовж дискусії було поставлено багато питань і запропоновано чимало відповідей. Ми зібрали 10 тез вечора, які торкаються різних аспектів обговорюваної проблеми:

1.    Українська музика здатна багато зробити для України. Ми можемо показати себе світові, продемонструвати свої таланти.

2.    Важливою характеристикою креативної індустрії є захищеність інтелектуальної власності, з чим в Україні наразі великі проблеми.

3.    Критика (музична, літературна, т.д.) мусить бути складовою індустрії. Натомість в Україні взагалі втрачено розуміння того, що таке художня критика.

4.    Освіта відіграє важливу роль, коли йдеться про створення музичної індустрії. Необхідно чітко розуміти, з чим ми працюємо.

5.    Окрім приватних ініціатив, у сфері культури, зокрема, й музики, неодмінно має бути присутня державна політика.

6.    Варто було б представити музичні заходи як такі, що відіграють не лише розважальну роль, але й освітню. Тобто, підкреслити значення музики в контексті різностороннього розвитку особистості.

7.    В суспільстві має змінюватися сприйняття державної початкової музичної освіти. Наразі і діти, і їхні батьки ставляться до безкоштовної освіти як до чогось абсолютно невартісного.

8.    Культуру загалом нині сприймають як щось жалюгідне, не варте уваги. Цей стереотип варто поступово долати заради позитивних змін у сфері культури.

9.    Позитивним є те, що за деякими показниками ми вже на шляху змін. Зокрема, якщо згадати закони по авторському праву, котрих ще кілька років тому в нас не було.

10.  Всі ми живемо в одній державі, і цілі у нас спільні: створення й розвиток музичної індустрії, вихід на зарубіжні ринки і т. д. Варто, отож, докласти спільних зусиль, аби досягти всього запланованого.

Мабуть, жодну проблему неможливо вирішити одразу. Проте, якщо почалося обговорення, перший крок до вирішення вже зроблено. Головне завдання – побачити проблему, почати думати й говорити про неї, радитись із іншими. Одна з основних думок вечора звучала так: необхідно починати працювати разом заради спільної користі. Наприкінці Денис Блощинський запропонував кожному з присутніх щодня аналізувати, що вдалося зробити за день, і як це наблизить нас усіх до вирішення спільної проблеми.

Приємним сюрпризом для нас стало знайомство з багатьма цікавими людьми – музикантами, журналістами. Деякі виявили бажання співпрацювати з Kyiv Music Labs. Важливе завдання на шляху до досягнення поставленої мети – налагодити зв`язки між представниками того, що в перспективі мусить стати індустрією. І кроки на шляху до цього, на щастя, робляться щодня. Якраз одним із таких кроків стала наша перша зустріч.

Повну версію дискусії можна переглянути на відео:

Віра Дужак, спеціально для Kyiv Music Labs