Музична індустрія: перспективи створення
3-го березня у Американському домі відбулася перша зустріч із
серії Kyiv Music Labs Meetings. Участь взяли п`ятеро спікерів: співорганізатор
проекту Alfa Jazz Fest та засновник «Музики гідності» Денис Блощинський,
музичний критик Анна Ставиченко, продюсер гурту “Two violins” Катерина Кот,
директорка Інформагенції культурних індустрій ПРО Ірина Плехова та аналітик у
сфері культури Микола Скиба. Модератором була Ліза Ясько, засновниця Kyiv Music
Labs. Як і передбачав формат зустрічі, гості також взяли активну участь у
обговоренні. А музичний супровід нам забезпечили юні, талановиті і вже добре
відомі за кордоном скрипалі – гурт “Two violins”.
У процесі дискусії
належало з`ясувати, якими є перспективи створення музичної індустрії в Україні,
а для початку – звісно, розібратись у тому, чим є музична індустрія за
визначенням, які ознаки їй притаманні, і як усе це корелюється з українськими
реаліями.
Отож, першим для
обговорення стало питання про наявність/відсутність музичної індустрії в
Україні. 5 спікерів запропонували нам 5 різних поглядів на цю проблему:
Ірина Плехова: «Формально все те, що ми бачимо, чуємо, – це є індустрія. Тож
формально вона існує, але поза тим, як розвивається це в усьому світі».
Денис Блощинський: «В нас немає сталості, немає певного рівня розвитку, але то не є
проблема. То є навпаки дуже велика можливість, яку ми можемо використовувати. З
цього приводу не треба хвилюватися. Просто стала система індустрії ще не
сформувалася. Ми живемо в унікальний час, який відкриває нам багато можливостей».
Анна Ставиченко: «Зараз маємо ситуацію, коли в нас є процеси, але немає індустрії.
Тому що індустрія передбачає певні правила гри. Це і питання гонорарів, і
питання авторських прав. У нас поки що в цьому сенсі нічого не змінюється».
Катерина Кот: «Слово індустрія почали використовувати у 80-х роках ХІХ-го ст.
спочатку просто як синонім промисловості, виробництва. Вже за 50 років його
стали вживати в контексті культури. Що включає в себе виробництво? Це робоча
сила, управління, виготовлення продукту і продаж цього продукту, тобто
споживацька аудиторія. Чотири складових. У культурній індустрії я додаю ще
п`яту складову – інформаційну. В Україні не працює жодна з них».
Микола Скиба: «Наявність професійних об`єднань – одна з ключових ознак
індустрії. Натомість наші професійні об`єднання – все ще сталінські форми
контролю і способи «утримання в стійлі».
Цікавим виявилося й
обговорення перспектив створення індустрії. Тут спікерам подеколи ставало
нелегко відшукати спільний знаменник. Таким собі «наріжним каменем» дискусії
виявилося питання про те, чи мусять зміни ініціюватися лише «знизу», чи ще й
«згори». Який сценарій більш виграшний: коли ініціатива йде суто від спільноти,
чи коли вона лунає синхронно з вуст обох зацікавлених мовців – спільноти і
влади. Була, зокрема, висловлена думка про необхідність повністю довірити
справу продукування музичної індустрії рукам першої (активної спільноти,
тобто), адже будь-які намагання звертатися по допомогу до влади є недоліками
пострадянської свідомості й породженого нею патерналізму. Пролунало й інше
твердження, згідно з яким зміни на шляху до створення індустрії потребують
фіксації на законодавчому рівні, тож присутність влади тут досить важлива.
Як бачимо, впродовж
дискусії було поставлено багато питань і запропоновано чимало відповідей. Ми
зібрали 10 тез вечора, які торкаються різних аспектів обговорюваної проблеми:
1.
Українська музика
здатна багато зробити для України. Ми можемо показати себе світові,
продемонструвати свої таланти.
2.
Важливою
характеристикою креативної індустрії є захищеність інтелектуальної власності, з
чим в Україні наразі великі проблеми.
3.
Критика (музична,
літературна, т.д.) мусить бути складовою індустрії. Натомість в Україні взагалі
втрачено розуміння того, що таке художня критика.
4.
Освіта відіграє
важливу роль, коли йдеться про створення музичної індустрії. Необхідно чітко
розуміти, з чим ми працюємо.
5.
Окрім приватних
ініціатив, у сфері культури, зокрема, й музики, неодмінно має бути присутня
державна політика.
6.
Варто було б
представити музичні заходи як такі, що відіграють не лише розважальну роль, але
й освітню. Тобто, підкреслити значення музики в контексті різностороннього
розвитку особистості.
7.
В суспільстві має
змінюватися сприйняття державної початкової музичної освіти. Наразі і діти, і
їхні батьки ставляться до безкоштовної освіти як до чогось абсолютно
невартісного.
8.
Культуру загалом нині
сприймають як щось жалюгідне, не варте уваги. Цей стереотип варто поступово
долати заради позитивних змін у сфері культури.
9.
Позитивним є те, що за
деякими показниками ми вже на шляху змін. Зокрема, якщо згадати закони по
авторському праву, котрих ще кілька років тому в нас не було.
10.
Всі ми живемо в одній
державі, і цілі у нас спільні: створення й розвиток музичної індустрії,
вихід на зарубіжні ринки і т. д. Варто, отож, докласти спільних зусиль, аби
досягти всього запланованого.
Мабуть, жодну проблему
неможливо вирішити одразу. Проте, якщо почалося обговорення, перший крок до
вирішення вже зроблено. Головне завдання – побачити проблему, почати думати й
говорити про неї, радитись із іншими. Одна з основних думок вечора звучала так:
необхідно починати працювати разом заради спільної користі. Наприкінці Денис
Блощинський запропонував кожному з присутніх щодня аналізувати, що вдалося
зробити за день, і як це наблизить нас усіх до вирішення спільної проблеми.
Приємним сюрпризом для
нас стало знайомство з багатьма цікавими людьми – музикантами, журналістами.
Деякі виявили бажання співпрацювати з Kyiv Music Labs. Важливе завдання на
шляху до досягнення поставленої мети – налагодити зв`язки між представниками того,
що в перспективі мусить стати індустрією. І кроки на шляху до цього, на щастя,
робляться щодня. Якраз одним із таких кроків стала наша перша зустріч.
Повну
версію дискусії можна переглянути на відео:
Віра Дужак, спеціально для Kyiv Music Labs
Коментарі
Дописати коментар