Музичні школи. У пошуках змін…

Музичні школи – це своєрідна платформа для соціалізації та формування особистості. Проте їх стан у сучасній Україні далекий від ідеалу. Адже неефективні підходи до керування організаційними процесами розповсюджуються на всі сфери культури, і естетичне виховання не є виключенням.

Kyiv Music Labs вдалося поспілкуватись із членами президії Всеукраїнської ради директорів шкіл естетичного виховання, побувати на їх зустрічі із заступником міністра культури Ростиславом Карандєєвим та ознайомитись із законами та постановами, що регулюють діяльність музичних шкіл. Виявилось, що відсутність якісної взаємодії з органами державної влади та проблеми з фінансуванням стосуються мистецької освіти не менше, аніж будь-якої іншої сфери суспільного життя. 

Аналіз актуальних проблем

Відсутність налагодженої комунікації – найперший фактор, який призводить до більшості проблем у сфері музичної освіти і безапеляційно спрацьовує у будь-якій ланці владної вертикалі. Це спостерігається як у співпраці міністерств, які у міру своєї компетенції опікуються музичними школами, так і у їх безпосередній взаємодії з керівниками даних навчальних закладів.

На сьогодні державний контраль за діяльністю мистецьких навчальних закладів здійснюють Міністерство культури, а також Міністерство освіти і науки. Проте іноді їх постанови та рішення взаємовиключають одне одного й елементарно паралізують діяльність тих закладів, яких ці рішення стосуються. Останній подібний ексцес розгорнувся навколо проведення державної атестації у музичних школах. До появи наказу Міністерства освіти від 30.01.2015 про новий Порядок державної атестації, початкові мистецькі навчальні заклади проходили атестацію під керівництвом місцевих органів управління культурою. Такий стан речей було підкріплено і відповідним наказом Міністерства культури. Однак після затвердження вищезазначених нововведень, атестація шкіл естетичного виховання перейшла під контроль місцевихорганів управління освітою. При цьому вичерпної інформації щодо проведення даної процедури жодним з міністерств надано не було. Таким чином на сьогоднішній день атестація музичних шкіл призупинена, а це фактично означає, що деякі з них не мають права на легальне існування і у будь-який момент можуть бути закриті.

На довершення, одним з листів за підписом донедавно діючого заступника міністра культури було заблоковано право викладачів на позачергову атестацію. Хоча згідно з Положенням про атестацію (затвердженим тим самим Мінкультом) педагогічним працівникам музичних шкіл таке право надається.

Подібні непорозуміння можна пояснити як безвідповідальним та непрофесійним ставленням представників чиновницького апарату до власної роботи, так і хиткістю управлінської системи загалом. Адже, за словами представників президії Всеукраїнської ради директорів шкіл естетичного виховання, одні й ті самі організаційні питання піднімаються з періодичністю в один-два роки. І замість того, аби рухатись вперед і вирішувати проблеми, пов’язані із вдосконаленням освітньої системи, ми все ще стоїмо на місці, сперечаючись через формальності.

Фінансування є однією болючою темою для музичних навчальних закладів. На сьогодні в Україні закріплено змішану систему надходження коштів до музичних шкіл: близько 90% надходить з державного бюджету, а сплата батьками грошей за навчання дітей визначається як додаткові надходження. На цьому ґрунті у керівників музичних шкіл виникає нова перепона через їх майже повну залежність від держави. Постійне бажання Міністерства фінансів скоротити грошові витрати виливається у необхідність збільшувати розіміри плати за навчання дітей у мистецьких школах. Зважаючи на рівень статків середньостатистичного українця, можна зробити висновок, що подібна економія ставить під загрозу як здатність батьків платити за заняття, так і подальше існування музичних шкіл. Періодично з’являються спроби перевести останні на госпрозрахунок або ж на рейки самоокупності (держава надає приміщення, кошти ж надходять виключно від батьків). Але такі рішення зазвичай не обґрунтовуються жодними планами переходу на нові умови фінансового забезпечення та не визначають конкретного механізму дій.

Зустріч із головою Президії Всеукраїнської ради директорів Шалітом Олександром Григоровичем 

Альтернативні шляхи вирішення

Формування експертних груп

Говорячи про вирішення політико-соціальних проблем, завжди згадують про необхідність комплексного підходу, як би шаблонно це не звучало. І початкова музична освіта у даній ситуації не є виключенням. Перш за все, варто було б створити робочі групи з різних питань, до яких входили б як представники міністерств, так і експерти безпосередньо з освітньо-мистецьокого середовища. Їх діяльність мала б здійснюватись регулярно та відповідно до чітко встановленого графіку. Утворити подібні групи досить легко. При цьому одночасно ліквідуються декілька проблем: фахове представництво усіх задіяних у керуванні музичною освітою інститутів дасть можливість розуміти предметну сферу на усіх рівнях, а також дасть можливість оперативного забезпечення інформацією всіх зацікавлених сторін.

Підключення неформальних джерел фінансування

Переведення музичних шкіл на рейки самостійного фінансування у нинішніх умовах є неможливим. Для цього необхідно було б одночасно забезпечити достатній рівень платоспроможності громадян і впевнитись у наявності справжнього розуміння важливості мистецької освіти. Зараз ми не можемо похизуватись ані першим, ані другим. У законодавстві України, поруч з основними джерелами надходження коштів у школи естетичного виховання, зазначено можливість отримання ними фінансування у вигляді гуманітарної допомоги, добровільних грошових внесків, матеріальних цінностей підприємств, установ, організацій та окремих громадян. Але у більшості випадків такі шляхи фінансової підтримки не знаходять своєї реалізаціїї у житті. Це вказує на хворобливість системи вцілому.

Закордонний досвід

Як приклад наявності альтернативних шляхів фінансування початкової музичної освіти можна навести досвід Великої Британії. Там, поруч з основним фінансуванням, що надходить з державного бюджету, існує цілий комплекс допоміжних фінансових джерел. До його складу входять представництва місцевої влади; Arts Council England, що спеціалізується на розвитку мистецької сфери на національному рівні; благодійна організація Youth Music, яка витрачає на розвиток музичної освіти близько 10 мільйонів фунтів стерлінгів. Поруч з благодійними фундаціями активну роль у розвитку мистецької освіти приймають оркестри: BBC Symphony Orchestra, BBC Philharmonic Orchestra and BBC Concert Orchestra. Зрозуміло, що у британських колег також періодично виникають проблемні економічні питання. Однак їх досвід свідчить про традиційно закріплене сприйняття музики як невід’ємної частини суспільного життя та державної політики. В Україні, на жаль, таке ставлення до мистецької сфери декларується лише формально.

Формування візії розвитку естетичного виховання

Зрозуміло, що покладати відповідальність за вирішення окреслених проблем лише на одну зі сторін конфлікту, нелогічно. Адже тільки через консенсус між громадянським суспільством і державою можна досягти необхідного результату.

Не виникає сумніву, що лише шляхом впровадження нової системи естетичного виховання можна вивести музичні школи із замкненого кола існуючих труднощів. Початкова музична освіта має стати цікавою та необхідною перш за все для її здобувачів, для дітей. Тому підходи до неї варто творчо осмислити як у колі експертів з даного питання (музикантів, освітніх фахівців, психологів), так і в рамках суспільного діалогу, до якого будуть залучені батьки, їх діти та просто усі, кому не байдужа доля української культури. 

Каріна Потіха, для Kyiv Music Labs