Студентські хори: Оксфорд, Кембрідж, Гарвард vs КНУ, НАУКМА, КПІ
Студентське життя є періодом становлення особистостей. В університетах ми вчимося думати, слухати, не погоджуватись, сперечатись, переконувати у власній правоті. Тут формуються наші пріоритети. Вже не батьки вирішують, куди нас «віддати» – на шахи чи на макраме, – а ми самі обираємо, якій справі себе присвятити. Це стосується не лише навчання, а й дозвілля. Студентський хор є гарним способом збагатити власну душу, а ще – подарувати радість слухачам. Як живеться студентським хорам при кращих університетах Європи й США, а як – при найвідоміших київських вишах? Наскільки ці колективи успішні, й від чого це залежить? Що означає бути співаком такого хору, наскільки це престижно?
Оксфорд
Справжнім інтернет-вибухом нещодавно стало відео від
студентської чоловічої капели Out Of Blue:
енергійні студенти Оксфорда переспівують
(та ще й перетанцьовують) хіти Шакіри ‘Hips don`t lie’, ‘Wherever, Whenever’ і
‘Waka-Waka’. За час свого існування в мережі (від серпня 2014-го року) кавер
зібрав близько двох з половиною мільйонів переглядів. Новини про це друкують
під гумористичними заголовками на кшталт: «Студенти кинули виклик Шакірі» або
«Студенти трясуть стегнами не гірше від Шакіри». Справедливо буде сказати, що
їхній виклик був продуманим і якісним. Сама Шакіра висловила хлопцям захоплення
у Facebook, написавши, що кавер їй до душі, та й благочинна мета, яку співаки
переслідували, примушує поглянути на пісню зовсім під іншим кутом. Гроші,
зібрані від продажу, було віддано на благодійність – на потреби дитячого
хоспису Helen & Douglas House.
Відео
настільки висококласне, що у глядачів складається враження (може, так і
задумано?), ніби ці хлопці всі свої життєві сили з юних років присвятили одній
лише музиці. Музиканти, з якими мені довелося поспілкуватись з приводу кліпу,
стверджують без тіні сумніву: «Хлопці – справжні професіонали. Ясна річ, музику
вони вивчали на професійному рівні». Мало хто вірить, що більшість хлопців
вивчали в Оксфорді математику, хімію, юриспруденцію– загалом, дисципліни,
далекі від музики (а це так і є, якщо вірити їхньому офіційному сайту).
Гарвард
Та не Оксфордом єдиним живемо
У Гарварді співають вже понад 170 років. Чудовий
шанс для талановитих студентів реалізувати себе в музиці. Та ще й у якій
музиці! Найцікавіші твори у їхньому виконанні звучать під час служб у The
Memorial Church. Їхні концерти доступні широкому колу глядачів і здебільшого є
безкоштовними. А якщо хтось із шанувальників раптом щось пропустив – виступи
співаків можна почути на офіційному сайті. Мені вдалось, наприклад, послухати
ораторію Карла Філіпа Емануїла Баха «Ізраїльтяни в пустелі».Чарівне виконання.
Немає слів.
Більше: http://uchoir.harvard.edu/
Кембрідж
Не менш цікава історія Кембріджського хору,
яка тягнеться, до речі, ще від англійського монарха Генріха VI, тобто, від
XV-гостоліття. Тоді хор співав на щоденних богослужіннях у королівській
каплиці. Як бачите, традиція охопила шість століть. Традиція, якою нинішні
хористи страшенно пишаються, і роблять усе можливе, щоб утримати планку й не
зганьбити пам`ять предків. Як і тоді, хор співає на церковних службах. Втім,
повага до традицій не заважає йти у ногу з часом: незабаром вони представлять
яскраву, динамічну і дуже сучасну програму, базовану на європейській музиці
XVI-го століття. Тож усе можна поєднати, якщо мати бажання.
КНУ
імені Тараса Шевченка
А як же справи з університетськими хорами в Україні? Минулої
зими під час жалоби за загиблими активістами на Майдані зворушливо звучав
«Реквієм» Моцарта у виконанні хорової капели «Дніпро» КНУ
імені Тараса Шевченка. Це – один із найвідоміших хорів, що діють
при українських університетах. Він існує з 1843-го року. До його створення
долучився сам Микола Лисенко. Хороший приклад університетського хору,
приєднатись до якого мають змогу не лише професіонали у сфері музики, а й,
зокрема, студентська молодь, захоплена цією справою. Репертуар – народні пісні,
сучасні й класичні хорові твори.
КПІ
Чим порадують нас майбутні Ньютони та Ейнштейни? При найкращому
за багатьма рейтингами виші України живе й процвітає Народна
академічна хорова капела НТУУ «КПІ». Колектив зародився у
середині минулого століття. І з того часу встиг стати лауреатом багатьох
міжнародних конкурсів. Нині капела любить проявляти креативність і схильність
до експериментів: згадати хоча б їхній виступ на кастингу «Україна має талант».
Як виявилось, хоровому колективу може пасувати важкий німецький рок!
Києво-
Могилянська академія
А мій голос – як співачки – належить «Почайні»
(це хор Києво-Могилянської академії). Виконуємо як старовинну,
так і сучасну академічну музику. Співпрацюємо з професійними музичними
колективами. Без упину щось робимо, не стоїмо на місці: концерти, конкурси,
нові програми. Наш склад різнобарвний: і професіонали, і аматори; і студенти, і
викладачі, і люди, які жодного відношення до університету не мають. Наші двері
відкриті. Хтось проходить повз, хтось приходить і лишається назавжди, а хтось,
зайшовши випадково, виходить після першої години репетиції й більше не
вертається. Ми рекламуємо себе власними силами: шукаємо любителів музики серед
друзів, знайомих чи випадкових людей на вулиці і поширюємо свої програми,
афіші, диски, квитки на концерти.
Хори
київських університетів поки що не зазнали тієї популярності, якою пишаються їх
зарубіжні колеги. Про них не знає весь світ, і перегляди в Інтернеті навряд чи
сягають двох мільйонів. Поки все, що ми маємо, – це щирість і відданість
справі. Відверто кажучи, наша самореклама – це майже суцільний провал. Ми не
маємо розкручених офіційних сайтів і все ще стоїмо осторонь бурхливого
Інтернет-життя. Не вміємо правильно рекламувати й подавати себе. Можливо, через
те на концертах подеколи буває у три-чотири рази менше слухачів, ніж співаків?
Певно, аудиторії хотілося б чути щось більш сучасне й доступне за класику
української хорової музики, і тут нам усім не заважало б повчитися у студентів
Оксфорда. Та, незважаючи ні на що, ми щасливі бачити кожного, хто приходить на
концерт. Кожного, кого вдалось бодай на годину відволікти від війни, валютного
курсу та інфляції. Саме для цього існує мистецтво – як професійне, так і
аматорське. Однак ми невпинно працюємо над власним репертуаром, аби одного дня
нарешті стати настільки ж затребуваними, як і найкращі студентські хори Європи
Віра Дужак, для Kyiv Music Labs
Фото з Інтернету
Коментарі
Дописати коментар